«Якось, викладач теорії композиції Микола Олександрович Соколов, демонструючи праці своїх студентів директорові консерваторії Олександру Костянтиновичу Глазунову, звернув його увагу на романс Косенка «Легіт легковійний» («Ветер перелетний», на слова Костянтина Бальмонта). Глазунов також відзначив талановитість твору і, знаючи, що матеріально студент Косенко незабезпечений, звільнив його від платні за навчання. Похвала авторитетного композитора допомогла Віктору Степановичу обрати подальший шлях. Відтоді Косенко став глибше опановувати теорію композиції, аналіз форм та інструментовку. Так само, як і у Варшаві, не пропускав Косенко жодного більш-менш значущого концерту, жодного виступу Шаляпіна, Рахманінова, взагалі всіх уславлених артистів того часу. Значно пізніше, згадуючи петроградські роки, він говорив, що це було ще однією освітою. Усе життя любив Віктор Степанович концерти, театр» (Зі спогадів Ангеліни Косенко).