Музичні здібності Косенка виявилися дуже рано: завдяки абсолютному слухові у 5–6 років він вільно підбирав на фортепіано знайомі мелодії, а імпровізаційне чуття допомагало йому створювати супровід. Першими вчителями Косенка були спочатку мати (існують згадки, мовляв маленький Косенко забирався матері на коліна, коли вона грала, і на зауваження братів відповідав: «Матуся ще краще гратиме, якщо Ся /так він називав себе — Вітя, Вітуся, Ся/ в неї на колінах)». Згодом за вчителювання долучилася й старша сестра композитора, однак авторитетом вона у Віті не користувалася: сама, мовляв, учениця.Один випадок змусив батьків більш серйозно оцінити здібності хлопчика.

 

«Сестра Марія надто ревниво ставилася до свого репертуару, не любила, щоб хтось грав те саме, що й вона, і тому коли мала йти кудись, то свої ноти замикала. І ось, повертаючись якось додому, вона почула, що з відчиненого вікна її кімнати линуть звуки бетховеновської сонати, яку вона саме готувала для консерваторії. Обурена, вбігла у кімнату, маючи намір суворо вичитати порушникові, але… зупинилася вражена: за роялем сидів дев’ятирічний Вітя і без нот — по слуху грав сонату Бетховена, сповзаючи зі стільця тоді, коли, на його думку, потрібно було натиснути на педаль» (Зі спогадів Ангеліни Косенко).

​