Роки становлення. Житомирський період
Майже десять років прожив Косенко в Житомирі — найщасливіші роки свого життя, як він сам не раз говорив.
Виступаючи із різними концертами він познайомився з двома музикантами: скрипалем Ярославом Симоном і віолончелістом-аматором, математиком за фахом Василем Коломойцевим, з якими почали спільне музикування. Пізніше замість Симона, що поїхав за кордон, в тріо увійшов ботанік Всеволод Скороход. Але обидва музиканти-аматори мали добру музичну підготовку і вільний від основної роботи час охоче віддавали музичним заняттям. Любов до музики зблизила трьох музикантів і переросла у теплу, зворушливу дружбу. Так утворилося камерне тріо, у репертуарі якого були твори Чайковського, Аренського, Рахманінова, всі тріо Бетховена, Шуберта, Шумана, а також за участю інших музикантів — квартети, квінтети і секстети Бородіна, Чайковського, Танєєва, Моцарта, Гайдна та інших.
В. Косенко (фортепіано), В. Скороход (скипка), В. Коломойцев (віолончель). Житомир, 1920-і рр.
Під час репетиції тріо у будинку на вул. Дмитрівській, 6.
В. Коломойцев, В. Скороход, В. Косенко,
А. Косенко. Житомир, 1920-і рр.
З часом до музикантів приєд-налися й інші аматори — флейтист І. Малєєв (лікар), альтист Х. Садиленко (вчитель), віолончеліст О. Канцеров (худо-жник). Олександр Канцеров малював до концертів не лише афіши-програми, а й невеликі буклети для відвідувачів.
Крім того, до п’ятдесятого концерту громадськість міста Житомира звернулася до нього з проханням оформити вітальний адрес основним учасникам тріо.
На цьому концерті публіка піднесла трьом постійним учас-никам тріо виготовлені Канце-ровим вітальні адреси та золоті жетончики у формі ліри. Збе-реглося два жетончика — Косенка та Коломойцева.
Віктор Косенко
Художник О. Канцеров
Вітальний адрес В. Косенку. Житомир, 1928 р.
У Житомирі Віктор Степанович зустрів й свою майбутню дружину. На той час Ангеліна Володимирівна Канеп залишилася без батьків, родини, з двома доньками Іриною і Раїсою від невдалого шлюбу.
Ірина та Раїса Канеп у дитинстві. 1910-і рр.
Ангеліна Канеп. Житомир, 1910-і рр.
Вперше Ангеліна Володимирівна відвідала концерт Косенка в 1919 році. Цей концерт справив на неї незабутнє враження, і щоб віддячити піаністові, вона передала йому своє привітання та дві троянди із своєї святкової сукні. Існує легенда, що пізніше, у лютому 1920 року, у день реєстрації шлюбу Віктор Степанович підніс дружині невеличкий пакунок і промовив: «Галюшенько, мені більш нічого тобі подарувати». У пакуночку лежали засушені троянди — ті, що подарувала Ангеліна Володимирівна після першого концерту. Пелюстки троянд збереглися. Пізніше, чоловік Ірини Канеп художник Василь Батюшков зобразив ці троянди.
Ангеліна Канеп. Житомир, 1918 р.
Майже всі твори, а особливо романси житомирського періоду Косенко присвячував дружині, а прийомні доньки стали йому рідними.
П. Батюшков. Натюрморт. 1969 р.
Етюд cis-moll, ор. 8. Автограф
У Житомирі В. Косенко жив на вул. Дмитрівській, 6. Тут же відбувалися й репетиції тріо.
«Оркестрові репетиції також проходили у нашій квартирі. Віктор Степанович завжди причиняв віконницю, щоб не докучати сусідам. Та жили ми в одноповерховому будинку і музику на вулиці було чути. Згодом ми помітили, що під вікнами скупчуються слухачі. Вони навіть кидали у поштову скриньку записочки, просили виконати той або інший твір. Одного разу вийняли і зовсім чудернацьку записку з проханням уважити слухачів і поставити під вікна ослінчик…» (Зі спогадів Ангеліни Косенко).
Будинок на Дмитрівській, 6, де мешкав В. Косенко
Р. Канеп, В. Косенко, А. Канеп-Косенко у будинку на вул. Дмитрівській, 6.
Житомир, 1920-і рр.
Ангеліна Канеп-Косенко, дружина В. Косенка. Житомир, 1920-і рр.
Ангеліна Канеп-Косенко. 1910-і рр.
У ще дореволюційному Житомирі була прекрасна традиція — проводити вдома літературно-музичні вечори. Відбувалися вони обов’язково по четвергах, тому так й назвалися серед житомирян «четверги». У будинку на Дмитрівській виступали
Д. Ойстрах, М. Вольф-Ізраїль, І. Чаров, З. Гайдай, І. Паторжинський та інші.
Не дивлячись на концертну діяльність та викладацьку роботу, матеріальне становище композитора залишалось скрутним. У листі до дружини Віктор Степанович писав:
«… Мне очень обидно, что без моей помощи ты голодаешь и я не в состоянии тебе помочь ибо сам уже несколько дней не обедаю и сижу абсолютно без копейки».
Деякий час Косенко працював тапером у кінотеатрі, адже фільми у той час були «німі» і транслювали їх під супровід піаніста, або невеликого оркестру. Пізніше все ж таки Косенко покинув кінотеатр заради творчості, але мусив-таки знову шукати заробітку.
А. Канеп-Косенко та В. Косенко. Житомир, 1926 р.
«Один знайомий запропонував йому посаду зйомщика-таксатора (землеміра) в лісоуправлінні. Притаманні Віктору Степановичу старанність і сумлінне ставлення до роботи проявилися й тут. Ніколи до того не навчався він креслярства, проте плани у нього виходили чудові, і був Косенко серед працівників лісоуправління одним із кращих» (Зі спогадів Ангеліни Косенко).
В. Косенко під час роботи зйомщиком-таксатором у лісоуправлінні. Житомир, 1920-і рр.
У Житомирі було створено багато творів, це і романси, і Камерне тріо, сонати та квартети. Останній твір, що розпочав Косенко у Житомирі — «11 етюдів у формі старовинних танців». П’єси Косенка присвячені близьким йому людям. Сам автор називав свій твір «сімейним альбомом». Завершував етюди композитор вже у Києві. Закінчився багатий на події та мистецькі досягнення житомирський період. Попереду був Київ, нові враження та великі творчі плани.
В. Косенко в кабінеті.
Житомир, 1927 р.